Історії наших нянь: Руслана Кужельна
Моя історія про те, як я стала нянею, розпочалась в 17 років!
Будучи ще дитиною років з 7, я дуже любила возити в колясках немовлят. У мене тоді було біля 7 пупсів, яких я щодня пеленала, шила їм одяг та просто з ними грала. З дитинства я мріяла про велику та дружню сім'ю, де буде багато дітлахів. Моя мрія збулась - я мама 5 дітей.
В дитинстві я не ходила до садочку, хоч жила поруч. І ще тоді закралась мрія присвятити себе роботі з дітьми.
Після школи я подала документи до київського педагогічного інституту на факультет: "Педагогіка та психологія дошкільна". Конкурс там тоді був -14 чоловік на 1 місце. Я склала іспити, проте не пройшла за конкурсом... І ось тоді я пішла працювати в садочок нянею, а згодом перевелась на помічника вихователя. За два роки, я вже працювала вихователем. Мрія таки збулась!
В 2019 році, так склались обставини, що я стала приватним підприємцем, відкрила свою справу (ФОП 2 групи). Проте швидко зрозуміла - що бізнес,то не зовсім моє, але не поспішала закривати підприємницьку діяльність. Я вирішила спробувати себе в ролі няні в сім'ї. І в 49 років поїхала до Києва, щоб спробувати влаштуватися через агентство.
В той період моя хороша знайома розповіла мені про те, що відбудеться зустріч ГО "Об'єднання домашнього персоналу. Національної спілки".
Я таки встигла на зустріч до дівчат зі спілки! І була просто зачарована ними. Встигла і отримати цінний подарунок-шопер з логотипом UHS (який я ще досі бережу).
Дівчата розповіли мені і про групу Fb "Шукаю няню/помічницю", до якої я тоді ж у вересні 2019 року написала своє перше оголошення. І мене одразу запросили на роботу в чудову сім'ю до 2-х малюків. Робота була з проживанням .Мені було спершу трішки важко, бо досвіду працювати в сім'ї ще бракувало. Проте мама дітей мене поважала і довіряла повністю. Це мотивувало і я реалізувалась одразу як няня в тій сім'ї. Працювала з вересня по грудень,доки дітки з батьками не поїхали в Іспанію. Кликали і мене, але я не схотіла. Мій вибір тоді був залишатись працювати в Україні.
Я одразу знайшла роботу в іншій сім'ї, де вже було 3 хлопчики і знову з проживанням. З цією сім'єю я згодом поїхала працювати в Гамбург, де працювала до карантину... Важко було розлучатися з дітьми - я їх дуже полюбила, стала для них другом.
В 2021 році моя перша сім'я приїхала з Іспанії і затребувала мене до себе: я не змогла відмовити. Хотілось побачити дітей, як вони виросли. Я не забувала за них і ми знову поринути в світ ігор та пригод на все літо, до вересня, допоки діти не пішли до садочку.
За час роботи в Києві, я мала змогу три рази бути на зустрічі дівчат зі спілки UHS, два з яких - в парку імені. Т.Г. Шевченка. Це була зустріч з подругами-колегами. Вже тоді я відчувала,що ми як сім'я, бо спілкування в чаті групи у Вайбер нас дуже зблизило!
Для мене професія няні - це покликання. І від нього нікуди не дінешся! Робота з дітьми омолоджує. Думаю, що з цим погодиться кожна няня!
В свої тепер вже 53 - в душі я залишаюсь молодою. І з нетерпінням чекаю - коли діти подарують мені онуків.
